Він і Вона

Група, учасників: 26
2015-06-24 22:55

Лебедина вірність.

Як відомо, лебеді є взірцем вірності. Так це насправді, чи не зовсім, не стверджуватиму, оскільки науковці вже теж мають дві протилежні думки.
Припустимо, що так – є ідеальний приклад вірності, і то таки лебеді.
А чи так це добре? Для нас, людей, вірність потрібна штука, чи ні?
І що це таке взагалі? Думки рахуються? А поцілунки? І звідкіля тоді взялись і куди подіти ревнощі?
Подружня зрада – то користь, чи гріх?
Декілька прикладів)
Пара познайомилась у 7 класі, одружились після інституту, мають двоє дівчат. Одне в одного перші, і, зі слів чоловіка, єдині. Щасливі безмежно, скоро на пенсію, чекають онуків.
Тільки не треба про час – тоді і зараз)
Дівчина на 4 роки молодша за хлопця. Зустрічались зі школи, одружились. Після 12 (!) років подружнього життя – нескінченні гульки та сварки із розбіганням до батьків - родили хлопця. Доросли?) Можливо) Нехитра математика в поміч)
І наостанок самий перець.
Пара ровесників. Вона знає, де і коли в місті найдешевше житло погодинно. Він впевнений у власній унікальності та зі спринтерським азартом намагається не отримати роги довші, ніж встиг наставити сам. Ні він, ні вона жодного разу не заставали одне одного. Тобто на гарячому та вдома-ні-ні. Живуть і не тужать, вже років з 10-12.
Все це- #ЩасливіПари . І ніби все добре, і ніхто не жаліється.
Але мій невмираючий романтик галасує: а де #Почуття ???
111

Коментарі 15

  • 2015-06-25 10:58
    У мене є подруга - вона вже двічі була одружена, двічі по коханню. Але в першому шлюбі на наступний день після весілля вона вже депресувала з приводу того, що тепер буде належати лише одній людині (до весілля це навіть в голову не приходило), а ще через декілька знайшла коханця. У другому ж навіть не дивиться по сторонах. Все індивідуально.
  • 2015-06-25 11:31
    угу) Я за "чистоплотность" у відносинах, проте кожен домовляється із власною совістю сам...
  • 2015-06-25 14:22
    Мені здається, що люди будуть жити довго і щасливо, коли є взаємоповага і коли людина може поступитись своїми бажаннями заради бажання іншої людини. Зараз сім’я втратила свою цінність, на першому місці «я». Якщо виникають проблеми і труднощі – розбіглися і починають будувати нові відносини. Це легкий шлях і майже всі йдуть по ньому.
    • 2015-06-25 15:01
      Иногда, разойтись сложнее, чем остаться и на это нужно мужество и воля. Кроме того, чем жить лишь бы как с лишь бы кем, лучше ставить "я" на первое место, чтобы вовремя уйти и стать счастливым.
      • 2015-07-08 01:06
        Чоткі слова першого речення. Але ж як добре іноді виходить, коли забракло мужності й волі, і через кілька років люди розуміють, що могли б наламати таких дров!!! Але ж як жаль, що так виходить все рідше і рідше.... Ніхто не бажає трудитися над відносинами.... Я знаю лише одну (!!!) пару, де обидва трудилися. Спілкувалися. Обговорювали проблеми. Домовлялися. Приноровлювалися. Старалися. Чули один одного. Розмовляли зрозумілою одне одному мовою. А якщо не знали якихось слів - разом вивчали ту мову... І через 20 років подружнього життя він вперше сказав ій - Я тебе кохаю.  
        Чи змогла би так я - 20 років життя йти до такого зізнання? Навряд... Меня все й одразу треба.... А виходить - нічого і поступово. ))))))
        • 2015-07-08 09:58
          Ого! 20 лет ждать? неее, это слишком. А женился то чего без любви? Странно как-то. То, что вы описали - редкость. Чаще один кто-то пытается, а другому нет дела. А вскоре и первому надоедает бороться с ветряными мельницами. И еще: поговорить - одно, а сделать - другое. Знаете, как та собака: понимаешь всё, а сделать - дудки. ))
          • 2015-07-08 13:16
            Мені здається, він належить до того типу людей, яким сказати Кохаю важче, ніж зробити все можливе й неможливе для коханої. )  
            Та я також не вмію чекати. Та є ж інший тип людей - прагматичні, що дивляться на життя практично. І, повторюсь, при коханні та розрахунку завжди ризик 50/50. Кохання зникне або ж не з'явиться. По колу все однаково виходить. )
            • 2015-07-08 13:20
              Ха, так это я прагматичной всегда была. А в чём здесь прагматичность?
    • 2015-06-27 22:41
      так, нажаль. Молодь звикла все отримувати легко, не прикладаючи зусиль. Ось і маємо сумну статистику шлюбів та розлучень.
  • 2015-06-25 16:22
    Ви привели три приклади відносин між чоловіком та жінкою, всі вони мені добре знайомі з мого життя, знаю знайомих, яких можна віднести як до першого типу, так і до інших двох. Насправді таких типів відносин може бути значно більше, погодьтесь?!  
    Дуже лякає те, що справжня вірність стає все більш рідким явищем, і такою вірністю, як в лебедів, може похвалитись не кожна пара. Можливо з часом ця тенденція зміниться, але зараз це саме так.
    • 2015-06-27 22:42
      хочеться надіятись та вірити у краще...)
  • 2015-06-28 14:00
    Не можу не погодитись, справжня вірність це - реально рідкість....Наприклад, у моїх знайомих, а вони вже живуть більше 10 років разом, чоловік регулярно зраджує з іншими жінками. Як не дивно, але дружина знає його коханок, знає де він пропадає, робить йому скандали, але регулярно прощає...А чоловік просто користується нею...Я не можу зрозуміти, що крім дитини може їх тримати разом...Це ж просто нестерпно...Жити, бачити і мучитись від зрад коханого....Може це жіноча справжня любов?Не розумію....
    • 2015-07-08 09:59
      или дурость... еще через 10 лет обернется на свою жизнь и жахнется потерянному времени на человека, у которого не все вальты в колоде)
  • 2015-07-16 13:12
    Найбільше зачепив останній приклад. Я не розумію навіщо тоді взагалі створювати сім'ю а потім іти на ліво і на право, приносити в дім заразу? Це вже фактично не подружжя, а просто співмешканці. Сенс сім'ї не втому, щоб постійно зраджувати одне одного, а в тому якраз, щоб бути єдиними одне в одного, поважати та підтримувати. Тим більше діти візьмуть за приклад, що відносини мають бути саме такими, які вони бачили у своїй сім'ї, бо це для них приклад нормальності. А потім виходить з роками чим далі тим гірше - більше зрад, більше розлучень. Я за вірність, інакше не має сенсу тримати біля себе людину.
    • 2015-07-16 14:02
      Нажаль, приклад реальний. Проте дітей у них немає, не дивлячись на 15 років подружнього життя. І тут нюанс не в тому, що хтось не може.... Та я і сама не знаю, як тут було б краще - з дітьим, чи без них.

Наступний запис

2015-06-24 21:50

Чи існує кохання? Моя теорія «кохання»

20
22

© 2010 - 2024. Всі права захищено.