Він і Вона
Група, учасників: 26
2015-06-24 21:50
Чи існує кохання? Моя теорія «кохання»
Перше ніж пояснити своє негативне ставлення до загальноприйнятого «жіночого» пояснення кохання, я пропоную вам пригадати і проаналізувати періоди та об’єкти свого кохання. Пригадали? А тепер зіставте свої історії з нижченаведеною моєю теорією про «кохання». Отже, закохуватися жінка може (теорія стосується переважно жінок, але чоловіки, можливо, теж підпадають під неї) з певною періодичністю (у кожної своя). Чим доросліше стає жінка, тим період між психологічною готовністю знову закохатися збільшується. Етапи готовності до нового кохання:
1) гостре відчуття самотності (душевна потреба у «комусь» поруч, стосунках). У такий період болісно відчувається самотність під час вихідних днів, свят, коли усі заміжні подруги зайняті своїми родинами. У деяких жінок спостерігаються депресивні затяжні стани та супутня депресії поведінка. Не всі мають такий період загострення.
На противагу душевного болю і жалю до себе можуть у цей час бути постійні стосунки або навіть родина, але це (стосунки/родина) вже морально не задовольняє, бо щось давно «розклеїлося».
2) ось Він! Етап/період стосунків (бурхливі чи ні – неважливо). Звикання, закоханість і т.ін. Зауважу, що об’єкт кохання після першого етапу, якщо він проходив із загостренням, може взагалі бути «не з тієї опери»: зовнішність об’єкта далека від уявлених ідеалів, поведінка - закриваєш очі з виправданнями і суб’єктивними поясненнями «чому?». Одним словом – «рожеві окуляри», а «пальто, все одно, не те». Це помічає наше оточення, але не ми.
3) етап розставання – неважливий. Можна залишитися фізично поруч об’єкта (в родині), але жити з ним по інерції, не відчуваючи ніяких почуттів до нього. В залежності від «болючості» психологічного розставання залежить проходження четвертого етапу.
4) етап переборення і болі (для тих, хто болісно розлучився з об’єктом). Цей етап не зачіпає тих, хто змучився (навіть поруч) вже зі своїм об’єктом. При чому, чим радісно звільняєшся від об’єкта, тим менш помітніше проходить цей етап. Хіба що якісь звички спільного існування потрібно ще переосмислити. У тих же, хто дуже болісно розлучився/розійшовся, цей етап проходить за періодом часу по-різному. Комусь потрібен місяць-три, кому – рік, кому - декілька років. В цей період можна спробувати себе відволікти кимось іншим («клин клином вибиває»), але кохання чи, навіть, закоханості не буде, бо ми ще морально не готові.
5) етап розуміння, здивування і насолоди свободою. Це період переосмислення. Дехто дивується своїм екс-об’єктом: «як я могла?». Дехто розуміє, що міг не витрачати марно стільки часу на те, що було приречено з самого початку. Хто просто насолоджується свободою. А хтось поступово звикає до нового життя. В цей період можна заводити стосунки, але кохання в них так такого не буде.
6) етап нудьги. Цей етап поступово готує нас, жінок, до нових стосунків. У цей період вже і свобода – добре, але й не проти якихось нових стосунків. Придивляємося, крутимо носом та чекаємо чогось кращого далі. Якщо цей етап затягнеться, то непомітно переростає у перший етап і тоді це загрожує «наступити на ті самі граблі»: закохатися у щось незрозуміле розуму.
І не забуваємо про важливість «вищого призначення» жінки у народженні нащадків - розмноженні. Саме почуття кохання/закоханості сприяє бажанню створювати родину і, далі, народжувати дітей (так вищий задум і виконується). Прагматично? Читайте далі.
Ви можете погодитися або ні з такою теорією, а я перейду до висновків усього вище написаного. Отже, якщо психологія спільно з фізіологією жінки/людини запрограмовані подібним більш-менше чином та враховуючи нерозсудливість і відсутність самоконтролю у період такої «закоханості» близької до абсурдності, то заявляю, що кохання – хімічний і психологічно запрограмований у людині процес. Можу порівняти кохання, навіть, з хронічним захворюванням, яке має як рецидив, так і ремісію, завдяки присутності/відсутності об’єкта.
Можливо, це звучить занадто приземлено, з відсутністю будь якого романтизму і долею цинізму, але усвідомлюючи можливість такого устрою людської сутності, я стала зовсім по іншому дивитися на речі, відношення, стосунки. Так, я не можу уникнути неминучого, бо так ми створенні, але як це спрощує життя і наповнює розумінням. Так чи інакше, я тепер завжди можу відповісти на питання: «Чому»?
Коментарі 22