Цікаві факти

Images
Followers (27)
Ледарі на роботі

Ну як же це без таких ледацюг на роботі, які просто бісять усіх присутніх трудоголіків? Отак пришкандибало на роботу таке чудо, попило разів зо двадцять чайок, попліткувало зі всіма, пожалілося на свою лиху вдачу, три хвилини пожертвувало праці і впало у глибоку сплячку. Не знаю як кого, а мене просто підкидає від таких працівників. На жаль, там, де я працюю, таких горе-працівників багацько. При чому, такі #ледарі отримують заробітну платню у 2-3 рази більшу, ніж я. Та й постійно скаржаться на свою завантаженість, погане самопочуття та і життя, взагалі. А у вас є такі дармоїди на роботі?
На фото моя колега, яку не розбудили навіть фотоспалах та звук клацання при фотографуванні. Що я можу сказати… тяжкі будні пенсіонера-науковця.
Я тебя люблю, осень!
Я осень, осень, сильно тебя люблю,
Тебя люблю.

Саме так співає в одній із своїх пісень Іраклі, хоч наcправді вона зовсім про інше. Проте мені здається, що в цю золотаву пору року просто не можливо не закохатися )

Так, нехай у соціальних мережах і насміхаються над дівчатами, які намагаються зробити гарні аватарки у вінках з жовтих, помаранчевих і червоних листочків, бо ніхто не знає, що з тими листками робили до того. Але погодьтесь, що неймовірно приємно пройтись по парку, розкидаючи ногами опале листя, або просто посидіти на лавочці, спостерігаючи за тим, як навколо кружляють різнокольорові вихори. А скільки радості це приносить малечі!

Шкода лише, що цей період зовсім недовгий, і вже зовсім скоро все навкруги буде сіре та сумне. Тому гайда шукати фотоапарати, щоб зберегти хоч краплинку яскравої осені. А я покажу вам свою)

#ЯТебяЛюблюОсень #ОсіньФото #Осінь

PS. https://www.youtube.com/watch?v=_HjJXGeCJLM
Тяжко жити, страшно вмерти... страшна історія про звичайну лікарню

Давно я тут не була – скучила за усіма… та причина була зовсім не хороша - в неділю ми похоронили свекра. Він вже більше півтора року хворів раком і нарешті відмучився. Не осуджуйте, що так пишу, бо справді це дуже тяжка хвороба, від якої людина жахливо страждає і лише чекає, коли все це закінчиться. Надіюсь, тепер десь там йому краще.

Останні дні він провів у лікарні, а ми намагалися весь час бути поряд, не залишаючи його навіть на хвилинку. Так нестерпно розуміти, що ось-ось, можливо завтра, можливо сьогодні чи взагалі через декілька хвилин людини не стане… Є: говорить, намагається жартувати, стиснувши зуби, хвилюється, щоб ми не перевтомлювалися – і вже немає((

Але найсильніше вражає відношення більшості медичних працівників – як до м’яса: «лежить, дихає, то добре, а як перестане, то позвете». Ніякого співчуття… хоча, можливо, так і повинно бути, адже якщо проблеми усіх приймати близько до серця, то й з глузду з’їхати можна.

Також шокувало те, що нам самим довелося самим займатися тілом: перекладати з лікарняного ліжка на каталку, вдвох з чоловіком, лише в супроводженні однієї медсестри, везти його до моргу. А морг, це звичайне приміщення, викладене кафелем, у якому навіть холодильники не працюють. Закрили двері, а нас просто відправили додому.

А ще, виявляється, ні в якому разі не можна вмирати в вихідні, адже медики теж повинні відпочивати. І нікого не хвилює, що станеться з померлим за два дні при кімнатній температурі! Патологоанатом по телефону сказав, що він не збирається приїжджати, начальник лікарні просто скидав дзвінки, медсестри розводили руками і відправляли шукати чергового адміністратора, але на питання, де ж його все-таки можна знайти, лише загадко та єхидно посміхались. Три години ми блукали лікарнею, намагаючись знайти того, не знаю кого, там, не знаю де, аж поки одна з працівниць не зглянулася над нами та потайки не дала телефон т.в.о начальника (який, до речі, балотувався на місцевих виборах, що скоріше за все й стало вирішальним моментом). Цей чоловік нам справді допоміг, і вже через декілька годин ми змогли забрати свекра додому з усіма необхідними документами.

Не знаю, для чого я це все написала: можливо для того, щоб просто розповісти про свавілля, яке коїться у нашій медицині, а може для того, щоб сказати, що в будь-якому випадку не можна опускати руки, адже якщо постійно стукати, то якісь двері все-таки відкриються.

#СтрашнаІсторія #Лікарня #РакХвороба #Свавілля

PS. Сайлент Хилл по-українські... навіть погода була моторошною.
Арахнофобія

Мабуть 90% жінок бояться #павук|ів. Чоловіки ж не визнають такого страху, хоча теж не в захваті від цих страшнувато-гидких створінь. Але звичайний страх та гидливість – ще не ознака такого психічного розладу/фобії, як #арахнофобія. Неадекватна реакція, ірраціональні вчинки та поведінка, прискорений пульс і серцебиття при погляді на об’єкт страху – ознаки фобії. А чи знаєте ви, що саме арахнофобія – найпоширеніша фобія серед усіх інших? Рональд Рейган та Джастін Тімберлейк – найвідоміші особистості, які страждають арахнофобією. А чи знали ви, що на противагу арахнофобам існують арахнофіли, котрі отримують сексуальне збудження від павуків? Уявляєте? Придивіться уважно до свого чоловіка/жінки або товариша/приятельки, можливо вони мають саме такі сексуальні вподобання.
Що ж до арахнофобії, то вона відносно просто лікується. А мати такий страх, по відношенню до страшків-павуків, не соромно.
Фото 1 – непізнаний гість (довжина 5 см) у моїй душовій кабіні. Фото 2-5 – гладкі господарі бази відпочинку на морі.
Мурахи

От у кого можна повчитися організації буття, самовіддачі та пристосованості до будь яких умов, так це у мурах. Живучи і працюючи, як єдине ціле, сім’ї мурах вже століттями вивчаються науковцями, а для пересічних громадян будь якої країни, вони стали прикладом працьовитості та самоорганізації. Завдяки цьому, їх кількість складає10-25 % земної біомаси від наземних тварин. А це дуже багацько. Живуть вони майже як таргани – всюди. Виключення складає лише Антарктида.
Про мурах існує безліч стародавніх міфів і легенд. Про них складено багато казок, байок, приказок. А ще, мурахи стали героями фільмів, мультфільмів, літературних оповідей. Мій найулюбленіший мультик, який я дивилася разів 6 - "Пригоди Фліка", навіть свою собаку я назвала на честь маленької принцеси мурах - Дора. Та що казати, навіть для Сальвадора Далі #мурахи стали натхненням для написання багатьох картин.
А чи знали ви, що в Україні існує декілька сіл, які своєю назвою повинні завдячувати саме мурахам: Мурав’ї, Мурашка, Мурашник? От які популярні такі малесенькі мурашечки.
Київська міська дитяча клінічна лікарня №1. Київ, вул. Богатирська, 30
#Київ
Незалежно від того, в якому районі Києва ви проживаєте, до вузьких спеціалістів все одно направляють до спеціалізованих лікувальних закладів. Звичайно, що якщо у дитини звичайне захворювання, надати допомогу і отримати консультацію можна і при районних поліклініках. Я ж мову веду про такі, наприклад, захворювання, як патологія різних органів, обстеження, хірургічне втручанні та інше. Одна з таких лікарень - Київська міська дитяча клінічна #лікарня №1, яка знаходиться майже за містом.
Так сталося, що з молодшою дитиною ми потрапили на обстеження до урологічного відділення вищезазначеної лікарні. Я бачила різні лікарні, як столичні, так і провінційні, але саме ця лікарня – дещо! На сьогоднішній день в урологічному відділені йде ремонт (частина крила) і про ніякі санітарні умови навіть мови йти не може. А там же лежать і після операцій! Пил, бруд, павутиння на кожному кроці. Було відчуття, що там місяцями ніхто не прибирав. Я не побачила жодної прибиральниці. Дякувати Богові, що ми там довго не знаходилися.
Хочу розказати про єдину річ в урологічному відділені, яка дуже приємно вразила і показала на скільки вона необхідна в дитячих лікарнях. Це – дитяча ігрова кімната. Зроблена вона тут коштами та силами благодійної організації. Подивіться на фото. Мій син був у захваті від цієї кімнати: гірка, будиночок, телевізор, різноманітні іграшки. Увесь вільний час ми проводили саме тут. Вважаю, що в кожній лікарні повинні бути такі віддушини для дітей-пацієнтів та їх батьків.
Колекціонування пакетиків цукру – моє хобі

Хоча навряд чи це можна назвати справжнім хобі, адже ці пакетики я спеціально не вишукую, не обмінююся ними з однодумцями і т.п. Просто вже років 10 п’ю чай та каву без цукру, проте його завжди забираю з собою. В одній кафешці захопила, з іншого бару принесла, там-сям - от уже й ціла коробочка різноманітних кольорових скарбів.

Правда, час від часу в моїй колекції мародерствує чоловік – в ті моменти, коли вдома закінчується цукор. Так що це хобі можна назвати ще й корисним)

Бачте, яка господиня – все до хати, все додому)

#МоєХобі #Цукор #Колекція
Про осінь

А чи знали ви таку народну прикмету, що якщо впавши #листя лягає на землю до низу «лицем» - наступний рік буде врожайним? А нумо, гайда дивитися, як падає те листячко, щоб знати напевно про врожайність наступного року! А ще, старі люди кажуть, що якщо #осінь багата на врожай горіхів, а грибів мало, то зима буде суворою і сніжною. Взагалі, народних прикмет про осінь дуже багато, потрібно тільки цікавитися і спостерігати за матінкою-природою.
Саме зараз такий собі перехідний період, коли і на вулиці, і вдома холод собачий, і крім ванної кімнати, гарячого чаю та ліжка з теплою ковдрою, організм нічого не хоче сприймати. Хоча я знаходжуся в столиці, але ще далеко не у всіх включили опалення. Але в нас хоча б є надія на теплі оселі днями. Бідненькі ж ті, хто живе в областях, в яких вже давно відсутнє постачання гарячої води, а опалення включають, коли вже труби від морозу тріскаються. Співчуваю.
А якщо не мислити негативно, то можна розпочинати милуватися осінніми барвами. В нас першими почали осипатися клени. Так гарно. А як нападає багато листячка, побіжимо кидатися ним і шурхотіти ніжками.
4pda – сайт, який мене врятував

Просинаюсь сьогодні зранку, тягнусь до телефону, щоб глянути, котра година, а той на мене зовсім не реагує :( Біда! Можливо вам і здається це смішним, але зараз без телефону, як без рук, адже крім звичайного спілкування з рідними/друзями, це й доступ до інтернету, і плеєр, й телевізор, книжка, будильник, і навіть, вибачте за відвертість, жіночий календар. Тому, коли я зрозуміла, що вийняти-всунути батарейку не допоможе, хотілося просто сісти й плакати.

Але чи є в цьому сенс? Тим більше, що я знаю просто чудесний форум, на якому є все про смартфони - http://4pda.ru/forum . На нього я наштовхнулася пару років назад, коли вибирала свій перший «розумний телефон» - саме відгуки користувачів та описи усіх «підводних камінців» допомогли мені зробити правильний вибір.

Крім вище сказаного, на сайті є багато корисної інформації про пристрої та програмне забезпечення як для Android, так і для інших платформ. Мені здається, що там реально можна знайти відповіді на усі питання, а якщо їх ще немає, то просто варто попросити допомоги, а користувачі не залишать вас у біді.

Але повернемося до сьогоднішньої проблеми. Завдяки даному форуму я сьогодні знайшла оптимальну прошивку та перепрошила свій смартфон. Ай, молодець! Ай, розумниця!

Ай, дякую!))) За доступність інформації, за можливість завантажити все необхідне та за покрокові інструкції для таких чайників, як я)

#4pdaСайт #СмартфонПрошивка #ТелефонПрошивка

PS. А це, виявляється, зовсім не важко)
Ліфти… київські ліфти

#Київ

Приблизно з 2004 року Україну заполонили ліфти торгової марки «Отіс», які прийшли до нас з Америки. Ще у середині ХІХ столітті Еліш Грейвс О́тіс – американський винахідник представив свої винаходи – сучасні ліфти у Нью-Йорку. Хоча перші моделі ліфтів – підйомні апарати наші пращури використовували ще до нашої ери (ІІІ ст. до н.е.).
Повертаючись до українських ліфтів від «Отіс», хочеться сказати не про їх історію чи можливості, а про людське моральне юродство, котре з визнаної світом торговельної марки, зробило посміховисько. Подивіться на фото… на них зображено стан ліфта, якому лише 7 років і знаходиться він у престижному столичному районі – Оболонь. Кажуть, що риба гниє з голови. І я так вважаю. Доки ми харкаємо собі під ноги на вулиці та псуємо і знищуємо все, чим користуємося самі і до чого торкаємося, доти немає нам чим пишатися. І не маємо ми гідного майбутнього. На жаль.

Feedback to administration:

 Technical page of the site:

 
- contact here with questions and suggestions as public (comments) and private (chat).