2015-01-15 20:50
А все-таки приємно після складеного на "відмінно" #іспиту
сісти в електричку та всю дорогу патякати з подругою про себе та знайомих. Потім приїхати додому, де "очі знайомі і завжди добрі", сісти за стіл з найріднішими людьми й трохи поговорити.
Приємно пити #каву
, яку в цьому домі п'є тільки батько... поки я не приїду :) Ложечку кави, ложечку цукру, півсклянки води - і на вогонь. Вона булькотить собі, ніби якась чарівна сила, замкнена в карамельно-димчасту пінку.
Темна запашна кава у високій чашці, яка радше підходить для соку чи води. Там, у другом домі, її готують часто й смачно: ще б пак, мама-кухар і син-весь-в-маму-вдався!
Без окулярів складно сидіти за маминим комп'ютером: вся сила зору пішла в підготовку до іспитів і написання наукових статей. Але тут комфортно, як у дитинстві. Моя-не моя кімната стає все ріднішою. Тут стоять запилені порцелянові #ляльки
, м'які іграшки, яким по 10 років, світлини з маленькими нами, дитячі книги вкупі з маминими підручниками з економічного заочного.
Я вдома. Можливо, це останній час, коли я буду тут так довго.
Коментарі 2