#Київ

Київські лікарні
#Київ #лікарня #поліклініка

Той, хто читав мої попередні статті, той знає, що я неодноразово вже описувала стан столичних лікарень різних спрямувань та різних районів Києва. І хоча усі вони відрізняються чимось, але стан їх однаково занедбаний та жахливий. Ви гадали, що у столиці Мінохоронздоров'я на більш розвинутому рівні працює? Запевняю вас, що це не так. Але про це можна дізнатися тільки порівнюючи.
Так от, фото, яке я зробила у поліклініці №1 міської клінічної лікарні №11 (вул. Рогозівська, 6) саме говорить про те, що твориться у столичних поліклініках та лікарнях. Але навіть такий стан тішить мешканців Києва, бо вже багато років влада закриває одну лікарню за іншою. Знаходиться хтось з «волохатою рукою», хто в тих напівзруйнованих будівлях лікарень, кошти на ремонт яких вже давно не виділяється, відкриває приватні клініки, центри, фірми. І навіть такі дірки у стелях та підлозі не заважає хворим відвідувати бідолашні державні поліклініки чи амбулаторно лікуватися у лікарнях. Краще так, ніж їхати у сусідній район до лікаря і тягнути через пів міста маленьку дитину. Пишу це і гірко посміхаюся… ми такі вже забиті своїм буттям, що радіємо навіть тому, чому цивілізовані люди радіти не можуть.
Київська міська дитяча клінічна лікарня №1. Київ, вул. Богатирська, 30
#Київ
Незалежно від того, в якому районі Києва ви проживаєте, до вузьких спеціалістів все одно направляють до спеціалізованих лікувальних закладів. Звичайно, що якщо у дитини звичайне захворювання, надати допомогу і отримати консультацію можна і при районних поліклініках. Я ж мову веду про такі, наприклад, захворювання, як патологія різних органів, обстеження, хірургічне втручанні та інше. Одна з таких лікарень - Київська міська дитяча клінічна #лікарня №1, яка знаходиться майже за містом.
Так сталося, що з молодшою дитиною ми потрапили на обстеження до урологічного відділення вищезазначеної лікарні. Я бачила різні лікарні, як столичні, так і провінційні, але саме ця лікарня – дещо! На сьогоднішній день в урологічному відділені йде ремонт (частина крила) і про ніякі санітарні умови навіть мови йти не може. А там же лежать і після операцій! Пил, бруд, павутиння на кожному кроці. Було відчуття, що там місяцями ніхто не прибирав. Я не побачила жодної прибиральниці. Дякувати Богові, що ми там довго не знаходилися.
Хочу розказати про єдину річ в урологічному відділені, яка дуже приємно вразила і показала на скільки вона необхідна в дитячих лікарнях. Це – дитяча ігрова кімната. Зроблена вона тут коштами та силами благодійної організації. Подивіться на фото. Мій син був у захваті від цієї кімнати: гірка, будиночок, телевізор, різноманітні іграшки. Увесь вільний час ми проводили саме тут. Вважаю, що в кожній лікарні повинні бути такі віддушини для дітей-пацієнтів та їх батьків.
Ліфти… київські ліфти

#Київ

Приблизно з 2004 року Україну заполонили ліфти торгової марки «Отіс», які прийшли до нас з Америки. Ще у середині ХІХ столітті Еліш Грейвс О́тіс – американський винахідник представив свої винаходи – сучасні ліфти у Нью-Йорку. Хоча перші моделі ліфтів – підйомні апарати наші пращури використовували ще до нашої ери (ІІІ ст. до н.е.).
Повертаючись до українських ліфтів від «Отіс», хочеться сказати не про їх історію чи можливості, а про людське моральне юродство, котре з визнаної світом торговельної марки, зробило посміховисько. Подивіться на фото… на них зображено стан ліфта, якому лише 7 років і знаходиться він у престижному столичному районі – Оболонь. Кажуть, що риба гниє з голови. І я так вважаю. Доки ми харкаємо собі під ноги на вулиці та псуємо і знищуємо все, чим користуємося самі і до чого торкаємося, доти немає нам чим пишатися. І не маємо ми гідного майбутнього. На жаль.
Активний відпочинок на вихідних в Клотені - мальовничому передмісті Цюріху

Серпень в Цюріху видався незвичайно спекотним місяцем: стовпчик термометра, вже з ранку показував 35 °. Ось, ми і вирішили провести суботній день не в біготні по музеях, а десь на природі. Зовсім випадково вибрали фітнес центр, який був розташований поблизу від цюріхського аеропорту - в містечкі Клотен.

Це, аж ніяк не елітний спорткомлекс, а звичайний і абсолютно доступний центр проведення активного дозвілля для всіх бажаючих. Плата за вхід складає всього 7 швейцарських франків на дорослого, 3,50 - для дітей, віком від 6 років, для тих, хто молодший - безкоштовно. Хто придбає абонемент на місяць, сезон чи рік, відвідання центру відпочинку стане ще дешевше.

Величенний гарно доглянутий парк, каскад басейнів різної глибини і конфігурації, ресторан і кафе, тенісні корти - були в нашому розпорядженні весь день. Подумалося, чому в Києві та інших містах України немає нічого подібного?

Фактично, в Україні відсутня можливість активного проведення дозвілля для пересічних громадян. У київських передмістях у будь-якого водоймища нас зустрічають тільки високі паркани і заборонені зони, притому, не тільки в Конча Заспі і Пущі Водиці, але вже і в Бучі, Ірпіні, Зазим'ї, а міські пляжі Києва не відповідають санітарним нормам.

Стало дуже прикро за всіх нас і питання про те, що робити і хто винен - ​​чисто риторичне. Залишається тільки плекати надію, що децентралізація і посилення фінансового забезпечення влади на місцях дасть можливість громадам краще організувати і облаштувати своє життя за європейськими стандартами.

#відпочинок #басейн #Цюріх #Клотен #спорткомплекс #фітнесцентр #єкропейськістандарти #Київ
Лугано - місто сонця

Лугано - столиця щвейцарського кантону Тичино, що розташований на березі Луганського озера, є одним з найвродливіших міст, не тільки швейцарської конфедерації - confoederatio helvetica, а і Європи. Багато в чому архітектура цього міста нагадує Київ і Львів. Слова про тишу і благодать цілком відповідають характеристиці життя у цьому благодатному краї.

Словосполучення "місто сонця" вигадала не я, а відомий творець першої соціальної утопії "Місто сонця" італієць Томмазо Кампанелла, якій саме так уявляв собі місце, де будуть жити щасливі, вільні, рівні у своїй гідності люди. Він належить до кагорти утопістів тому, що вважав за неможливе створення справедливої держави природним шляхом, вважаючи, що таке місто можна створити лише штучно, мабуть, на якомусь острові.

Коли ми приїхали до Лугано, то воно справило на нас таке сильне враження, що здавалося, начебто, ми дійсно, з бурхливої кривавої реальності українського сьогодення, чудовим чином перенеслись у місто-сонце. До речі, прилеглий до Лугано населений пункт, до якого можна потрапити просто прогулюючись набережною вздовж озера, має назву Парадісо, тобто - Рай.

На думку самі по собі спадають сумні аналогії: чому в українському Луганську люди не можуть жити мирно і щасливо? Чому у Лугано не виникає ніяких проблем, на грунті розбіжностей нацонально-етнічного походження громадян? Чому луганці італійського походження добре володіють німецькою мовою, хоч відмнності між італійською і немецькою мовами в рази більше, аніж між українською і російською, а деякі українці російського походження роблять, навіть, з цього істерику і благають Путіна розчавити в Україні все українське?

Мабуть, це тому, що громадяни цього, як і усіх інших кантонів країни, бажають бути щасливими і жити не за рахунок когось, а працювати і одержувати справедливу платню, а не так, як було на Донбасі, в який йшли чимали бюджетні кошти, що справно осідали в кишенях власників фабрик, заводів, газет та шахт.

От такі вони, реалії ХХІ сторіччя: Лугано і Луганськ - як два антиподи щодо обрання духовних цінностей та спосібу життя.

#архітектура #відпочинок #Лугано #Львів #містосонця #Київ #Тичино #ТоммазоКампанелла #утопіст
Цілющі властивості бішофіта
#Лікування #Здоров'я #Ліки
Бішофіт, який продається у нас в аптеках, привозиться з Полтави. Вперше про нього дізналася, коли сильно боліли суглоби. Коштує копійки, але дуже ефективний. Як запевняє напис на пляшці, бішофіт надає стимулюючу дію на регенерацію тканин, активізує процеси обміну речовин. Застосовується у вигляді компресів, ванночок, розтирань. Головна умова, ні в якому разі препарат не повинен потрапити в очі. Це рівнозначно тому, що в очі насипати солі. За попередніми постами ви вже помітили, що у мене проблема з тріщинами на п'ятах. Бішофіт відмінно справляється з ними. Просто додаю в тазик пів склянки препарату. Також добре знімає втому ніг, набряки. Іноді роблю компреси 1:1 з водою і кутаю на ніч.
Куди його тільки не застосовують. Почитайте в інтернеті, думаю, ви обов'язково знайдете йому застосування і Бішофіт з'явиться у вашій в аптечці. До речі, коштує він десь 15 грн за півлітра.
Відпочинок на дачі

Дача. Як багато в цьому звуці для вуха нашого сплелося. Виявилося, що не тільки для киян, а й для мюнхенців, чиє місто є містом-побратимом Києва, наявність власної дачі дуже важлива. Здивувало те, що дачні осередки знаходяться не просто в межах міста, а в його центральних районах. Будиночки в таких спільнотах абсолютно однакові і дуже маленькі: їх розмір і зовнішній вигляд суворо регламентований. Ось такі дивовижні острівці відпочинку збереглися в баварській столиці.

#відпочинок #дача #Київ #Мюнхен
Отруєння. Продукти і хімія
#Київ

Влітку, як ніколи, посилюються факти отруєння. І в цьому винні самі люди, коли неправильно або довго зберігають продукти. Але бувають випадки, коли куплені продукти вже зіпсовані: неякісним виробником, умовами або термінами зберігання. І тут ми повинні пильно стежити за якістю товару, що купляємо на цілісність упаковки, строки придатності тощо.
Я ж хочу звернути вашу увагу на іншу річ. Магазин «АТБ» (люблю його за прийнятні ціни) на Курнатовського відкрився після ремонту. Так, магазин став краще виглядати, але! Подивіться на фото. Полиці з побутовою хімією знаходяться поруч з хлібним контейнером. Може це тимчасово, але я вважаю це злочином!
Тому, люди, зважайте на такі речі, як розташування товару у магазинах, бо саме така халатність може обернутися у важке отруєння дорослих і дітей.
Відпочинок під Києвом

Хоча навколо Києва кількість баз відпочинку, готелів та пансіонатів зростає з кожним роком, як гриби після дощу, ми все ж таки знаємо гарні місця, які ще ніхто не прибрав до своїх рук. Виїжджаємо ми за межі Києва у вишгородському напрямку. Проїжджаємо Оболонь, Вишгород та #КиївськеВодосховище і одразу ж повертаємо на берег Дніпра. Тут є такі місця, де людей майже немає, а вхід у річку піщаний, поступовий. Берег, галявини та природа саме такі, як потрібно, щоб розміститися із зручностями всією родиною з друзями. Місця вистачає і на #мангал, палатку, стіл із стільцями, #басейн, туристичні килимки, надувні матраци, парасольки від сонця, ще й на коняці буде де поскакати.
Річка тут ще не почала інтенсивно цвісти, так що ми ще змогли насолодитися відносною чистотою і прозорістю. Для дітей вхід у річку не викликає занепокоєння: пологий, мілкий з гарно прогрітою водою.
У зв’язку з тим, що наш маленький синочок ще днем спить, то ми для нього взяли палатку. Скільки було емоцій від такого будиночку-схованки! Постелили ми йому всередині і він спокійно собі там відпочивав.
Наш улюблений басейн – розвага і для дорослих, і для сина: всі туди вмощуються. Якщо зняти кришу, то в басейні комфортно лежати і загоряти, що і робив наш тато. Але один недолік: потрібно натягати у басейн води, а якщо поверхня землі нерівна, то вода буде скупчуватися в один якийсь бік. Так і у нас вийшло. Але нічого, бавилися там усі.
І звичайно, що відпочинок без шашликів і барбекю – зовсім не відпочинок. Наїлися, накупалися, назагорялися, награлися… А коли наші друзі втомилися, то ми їх гостинно поклали на килимок. )) А самі продовжили гулянку.
Я б поділилася детальніше, де знайти такі гарні місця під Києвом, але ви ж можете цим скористатися і зайняти комфортне місце, коли ми у наступний раз зберемося на #відпочинок на цілий день.
Музей техніки "Фаетон".

Запорізький " #Фаетон " - то і #АвтоМотоКлуб ", і #МузейТехніки, і #МузейРетроавтомобілів. Такий собі нафталіново-полірований острівок радянського автопрому. Та й не тільки радянського! Та й не тільки автопрому! )))

Квиток коштує 30 гривень з дорослого. Приміщення величезне. Двоповерхове. З чудернацьким "вирізом" у стелі навпроти вхідних дверей, і посеред двох етажів висить літак. Отака приголомшуюча придумка. Дуже прикрашає оті 3000 кв. м., де виставлені всілякі автошки та інші ретро-причандали. Що мене чіпануло просто з вигляду (і що вдалось запам'ятати) - про те зараз й розкажу.

Яскраво-жовта машинка, схожа на машинку із майбутнього, була "зе бест"! Виявляється, то - відтюнінгований #запорожець! Я валялась від того факту! МОЛОДЦІ, що ще сказати!!!

Я знаю, що є марка авто " #ЗИЛ " (рос. мовою). Як дивно було побачити " #ЗИМ " Виявляється, були й такі!

Поважні урядові авто " #Чайка " - то взагалі Круть! Пам'ятаю, якими надзвичайними вони для мене були в моєму радянському дитинстві! Ух!

#Кадилак. Якій на рівні із "Чайкою", схожою на лімузин, часто замовляють возити весілля. Кажуть, що музей живе більше на гроші за їх оренду, аніж від продажу квитків...

#ГоночнийФорд. МощАааа! Уявляю, яке круте авто було на свій час!

Є там ще автошка, яка аж на кілька секунд потрапила у культовий фільм нашого дитинства про Алісу Селезньову - "Гостя з майбутнього". На жаль, вона зараз занедбана та стоїть просто неба.
Купа іншого всього: автобуси, легковики, вантажівки, мотоцикли... Вони не передаються перерахуванню. Ще є там справжня "Катюша", воєнна. Гармати. Танки. Пожежна машина. Виставка старовинних речей - грамофон, радіоли, магнітоли, радіо, рації, телефони, протигази. А ще є зброя, кулі. Відреставровані навіть іграшки (танки і паровози - в тім числі).

Я не дуже "шарю" в старих авто, та й взагалі я людина майбутнього, а не минулого. Ніхто з пристрастю не розповідав про надзвичайну особливість кожного експонату. Я постійно бігала за сином, якому край треба було залізти в кожне доступне авто. Він не захотів ходити з нашою компашкою, один із якої є працівник того клубу, тож я пропустила і ті поверхневі подробиці про більш-менш знатні автошки. Найбільше часу я провела на другому поверху, де стояли велосипедики та різні дитячі машинки та коники (наші, ще радянські). Покірно лазила за сином, аби він надивився та намацався того, чого бажає його душа. Тож не було у мене можливості навіть читати таблички. Тому я не впіймала кайфу, як повинна була. І вкотре вже впевнилась - один раз треба йти "на розвідку", а потім - обов'язково із екскурсоводом. Бо саме він спроможний наділити душею всі ті експонати, кожен з яких, я впевнена, має свою особливу історію як виникнення взагалі, так і появи в Фаетоні. І це все є якраз найцікавішим. Бо процес - то і є душа таких речей.

Ще пІчалька - забула карту пам'яті в фотик вставити. Тож фотати довелось на телефон. Якість - беее. Та й, здається, фотік тож не зміг би впоратись із відблискуванням сонця та ламп від всіх глянцевих поверхонь. Приїхати особисто, надивитись, насолодитись - саме те. А фоти - зовсім не для вдоволення цікавості інших. Чисто "хроніки", щоб пам'ятати. ))))

Доречі, дуже мило було зустріти там автомат для газованої води. Непрацюючий, але таки справжнісінький. Де ж ще, як не там??? )))

Загалом - голова обертом, цікавості повні кармани, треба йти ще раз, самій. Аби на все вдосталь поглазіти та подопитуватись у знаючих, що й до чого. А потім ще разиків так п'ять, аби викарбувалось у пам'яті.

Подумати тільки: зараз можна запросто подивитись на експонати, на які через 100 років дивитимуться із затамованим подихом: "Історія!". А ще через 200 за які торгуватимуться мультимільйонери, пропонуючи суми з сімома нулями! Вражаюче!!!!!!!

Висновок - хочу камбек!!! )))
Жінкам подобаються романтичні #чоловіки, доки не знадобиться реальна чоловіча #допомога... А він стоїть такий - сльозинка в очах, ручки з жопки. ))
Дитяче меню ресторанів
#Київ

Коли народжується малюк у родині, майже усі дорослі розваги (мандрівки, вилазки з друзями, дискотеки, гулянки, ресторани тощо) залишаються на декілька років недосяжними. Хоча є такі родини, які все ж таки не вбачають наявність крихітки перешкодою для продовження свого активного життя, але все ж таки, такі сім'ї більше виключення з правил, ніж норма. Такі обмеження у розвагах трохи напружує і новоспеченого татуся, і новоспечену мамусю. Наша родина не виключення. До народження молодшого синочка ми з чоловіком полюбляли походи до ресторанів. І нам не вистачало таких моментів. Син підростав, а ми усе не дозволяли собі трохи виділити час і для себе, бо похід до ресторану все ж таки ставив під сумнів доречності малої дитини у подібних закладах. Тим паче, ми переживали щодо користі ресторанної їжі для малюка.
Наші страхи виявилися даремними, бо сучасні поважні ресторанні заклади мають все необхідне для маленьких відвідувачів (від трьох років). Потрапивши у подібний заклад, ви можете заказати і яскравий крем-супчик, і рибні страви, і десерти, і навіть дитячі суші. Все залежить від рівня закладу. Коли ми потрапили до ресторану, то нас чекав приємний сюрприз у вигляді різноманітності дитячого #меню (не потрібно самостійно обирати щось таке, що б дитині не нашкодило і було смачним), а також розмальовки з олівцями, повітряні кульки. Страва, яка складалася з курячих нагестів, картоплі фрі (не засмажена), нарізки помідорів і огірків, а також соку, коштувала 58 гривень. Сину сподобалася їжа і він зовсім не нудьгував, намагаючись вести себе як дорослий. А те, що він не подужав з’їсти, нам запакували додому.
Отже, шановні батьки, може все ж таки знаходити час і для себе?
Яка у Вас домашня аптечка?
#Аптечка #Ліки #Препарати
Цікаво, хто як бореться з захворюваннями. Які препарати допомагають побороти недуги і хвороби?
Ось зараз вирішила сфотографувати вміст своєї домашньої аптечки. У ній завжди є щось сердечне, від алергії, від застуди, так сталося, що зараз тут не дістає від захворювань шлунково-кишкового тракту. Також обов'язково є краплі очні дитячі та дорослі. У чоловіка болі в хребті, лікар приписувала мазь, так що в арсеналі тепер є і вона.
Пропоную ділитися вмістом своїх аптечок. Може є аналоги дорогих ліків, які ви використовуєте. Просто проаналізувала витрати на ліки, вони величезні! Так що чекаю ваші аптечки і рецепти здоров'я! А мої препарати можете подивіться на фото.
Євразія. Суші-бар
#Київ

Відвідала я вчора один із закладів - суші-бар мережі ресторанів «Євразія», вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), 88 біля ст. м. Олімпійська. Ні, я не належу до фанатів суші та ролів. Це моя приятелька полюбляє щось подібне, я ж – м’ясоїд, але у неї було свято і «кермо влади» я передала їй. Вирішено – зроблено. Мені дуууже сподобалася атмосфера ресторану. Звичайно, що я все одно не стала прихильницею суші, але вечір вдався на славу.
Відвідувачів, як не дивно, зважаючи на фінансове становище в країні, було багато: тільки-но стіл звільнявся, його ж зразу займали нові відвідувачі. Такої кількості відвідувачів я не чекала. Тим паче, що поруч сусідній ПАБ «Форест» просто простоював без жодного відвідувача.
Нас зустріли усміхнені офіціанти, провели, професійно прийняли замовлення, задаючи наперед питання щодо наших побажань: чи холодні, чи підігріті напої ми хочемо (для дитини); чи потрібні нам учбові палички, чи може з приборами буде зручніше і т.ін. Для дитини принесли надувну кульку, розмальовку, підключили фаблет до Wi-Fi. Ну такий чемний персонал, що відчуваєш себе королевою, як мінімум. Але я – це я! Я ж знаю золоте правило розважальних закладів: вбиральня – обличчя закладу. От і вирушила я, як Оля Фреймут у шоу «Ревізор», оцінити стан і чистоту туалетів. Туалет суміжний (для дівчат та хлопців) на три кабінки. Хммм, чистота то була ідеальна! Ви можете побачити стан вбиральні. Неприємних ароматів – «0», музика, криштальна чистота. Навіть у кожній кабінці висить графік прибирання туалетів (кожні півгодини). Що ж, причепитися не було до чого.
Ціни також приємні: за чотирьох осіб заплатили 550 гривень: усі наїлися і напилися вдосталь, навіть не усе змогли доїсти. І тут мене знову приємно вразив персонал: без жодного натяку з нашого боку, офіціант сам запропонував загорнути залишки їжі із собою. Усе гарно і охайно склали у спеціальні контейнери. І провели нас так, як наче ми - ну дуже цінні гості і без нас будуть сильно сумувати. Звісно, що я хочу частіше відвідувати суші-бар «Євразія» і буду рекомендувати цей заклад своїм знайомим і друзям, тим паче, що в них завжди діють якісь знижки чи акції. Крім суші можна замовити страви італійської або європейської кухні.
А кому потрібна більш детальна інформація, то ви можете її переглянути на офіційному сайті закладу http://evrasia.in.ua.
Повірка лічильників
#Київ

В цьому році нова влада вирішила, що пора «навести порядки» у комунальному господарстві, водо-, електро- і газопостачальних організаціях. З нового року кожного місяця вводять нові правила та норми. Цей безлад вже усіх дістав. Замість рахунку у форматі А5 тепер надсилають рахунки-простирадла у форматі А4. Бідненькі бабусі, які зовсім не можуть розібратися в тих платіжках. Усі нововведення наразі тільки спричиняють кілометрові черги у таких організаціях, як «Київенерго», «Київгаз», «Київводоканал», «ЖРЕО». А все тому, що ще на початку весни людей налякали тим, що хто до 1 червня поточного року на підпише договір з вищезазначеними організаціями на постачання послуг, будуть впаяні штрафи, облік послуг буде за завищеними тарифами і т. ін. Люди у паніці з 6.00 ранку займають черги. Я не піддаюся паніці і терпляче чекаю. І це виправдано правильно.
Чотири роки тому я встановила лічильники води. Тобто, мені вже час зробити повірку лічильників. Але в мене виникло питання: яким чином це робиться в нових умовах, адже раніше повіркою лічильників займалося ЖРЕО. Зателефонувала я районному оператору і він мені продиктував номер телефону, за яким я можу замовити повірку лічильників. Зателефонувала я туди, а це приватна фірма, яка виконує платну повірку лічильників (150 грн. за один лічильник). Я була в шоці. Я знову зателефонувала районному оператору і просто кричала у слухавку (усі розмови записуються), що вони права не мають відсилати мене не оплатну повірку лічильників і що я не збираюся дарувати комусь 300 гривень. Це було 2-3 місяці тому. Мабуть таких як я незадоволених киян стало багато, бо тепер я зателефонувала на номер гарячої лінії 1588 і залишила заявку на БЕЗКОШТОВНУ повірку лічильників води. Через три дні з моменту оформлення заявки до мене завітав технік лабораторії «Центр Вимірювань» і не знімаючи лічильників провів їх повірку за 20 хвилин. Пристрої техніка такі дивні і цікаві: якийсь апарат вимірювальний підключається до крану, планшет, на якому виводиться візуальний вигляд (фото) моїх лічильників з показниками. Мені було цікаво спостерігати за тим, як робиться повірка. Технік склав акти виконаних робіт, встановив нові пломби і… все! Ніякої біготні, черг, грошей. А протягом двох тижнів мені повинні принести вже повні висновки роботи моїх лічильників води. Все виявилося так просто.
Бідні ті люди, що піддалися паніці, бігали по інстанціям і платили гроші. Може колись ми все ж таки заживемо, як у справжній європейській країні?
Обережно! шахраї – стоматологи. Купонні знижки на імпланти?
#Київ

Хочу застерегти усіх читачів від так званих «купонних» шахраїв. Розповім вам історію, яка сталася зі мною днями.
Я, як і багатенько громадян нашої країни, час від часу користуюся послугами знижок організації «SuperDeal». Поки що проблем ніяких не виникало. Тут я побачила привабливі ціни у подібний організації знижок «Всімкупон». Вони рекламували і продовжують рекламувати так званий «Центр зубної імплантації та протезування зубів на імплантах» (фото 5). Річ у тому, що 2 роки тому моєму старшому сину у бійці вибили з корінням два передніх зуба (фото 1). Це окрема історія. Звичайно, що я хочу поставити сину імпланти. За різними джерелами імпланти можна ставити тільки з 18-21 року (хлопчикам). Ми терпляче чекали. Зараз сину майже 19 і я активно цікавлюся темою імплантації зубів. За умовами згаданої акції, усім бажаючим у вищезгаданому центрі встановлюють ізраїльські імпланти за привабливою ціною 1499 гривень (фото 3). Я зателефонувала до «центру» за більш детальною інформацією. Так, доктор мені підтвердив наявність акції і порахував, що один зуб - імплант обійдеться (все-все) у 4000 гривень. Правда дешево? Домовилися з доктором про зустріч, але потрібно було окремо зробити в іншому місці панорамний знімок щелепи сину (220 гривень). Зробили і поїхали. На місці зустрічі (Харківське шосе 121, територія поліклініки) виявилося, що ніякого «центру …» немає. Персонал «центру» налічував дві особи: батько Леонід Григорович і його син Тарас Леонідович. Приймають вони пацієнтів в одному з тамошніх кабінетів без пізнавальних вивісок чи надписів. Кімната велика й замурзана. Десь у кутку стояло допотопне стоматологічне крісло. Зустрів нас син – асистент, а потім підійшов і батько, який начебто має звання професора (може й так, але!) і саме він робить операцію зі встановлення імплантів. І батько, і у син мали халати, які може колись були білими, повністю замурзані. Огляд ротової порожнини сина відбувався без необхідних стерильних рукавичок. На велику кількість моїх питань відповіді були якимись дивно суперечливими і невпевненими. Крім того, виявилося, що ніяких ізраїльських імплантів немає, замість них встановлюють імпланти українського виробника. Да і саму процедуру мені описали не так, як про неї описується в різних клініках. Загалом, в мене було таке погане внутрішнє відчуття, що після закінчення консультації і доїхав додому, я почала шукати інформацію про цих лікарів-стоматологів в Інтернеті. Якимось дивом я натрапила на сторінку однієї жінки у фейсбуці, яка майже рік назад ледве не постраждала від цих лікарів. Її публікацію я вам демонструю (фото 2). Вона там виклала і фото цих лікарів. Я зв’язалася з цією жінкою і в мене волосся заворушилося від її розповіді. Ця жіночка не залишила так просто цих лікарів і звернулася до різних інстанцій. Крім того, вона дала мені посилання на трансляцію журналістського розслідування такого неподобства http://sobytiya.tv/ua/episode/33857/ (з восьмої хвилини).
Коротше кажучи, я була в шоці! Добре, що я не заплатила коштів. Я зателефонувала до «Всімкупон» і пояснила ситуацію. На це вони вибачалися і «не розуміли» як таке може бути, якщо вони так довго вже працюють з цими лікарями. Може хтось і повівся на таку привабливу ціну, але вибачте, імплантація зубів це серйозна операція, і стерильність – на першому місці, бо занадто часто зустрічаються випадки, коли після операції починає гнити кістка щелепи.
Мораль моєї оповіді зрозуміла: не кидайтеся на привабливі ціни, перевіряйте інформацію, шукайте відгуки та рекомендації.
А я тішу себе думкою, що мене минула ця біда.
Утримання будинків та прибудинкової території. За що ми платимо?
#Київ

Нещодавно, біля вхідної двері у під’їзд (кожного будинку), обслуговуючого ЖРЕО нашого району, були розклеєні дві об’яви: план заходів прибирання у будинках та прибудинкових територій (фото 1) і список контактних телефонів, як ЖРЕО, так і гарячих ліній важливих служб столиці (фото 2). Мене, як і інших мешканців прилеглих будинків це дуже здивувало, бо такого ніколи не було раніше. Я встигла сфотографувати об’яви, а на наступний день вони вже були обірвані двірниками ЖРЕО. Хто не встиг, той пролітає. А інформація то важлива для мешканців. Ви можете побачити за що ми платимо ЖРЕО і які зобов’язання у ЖРЕО за наші сплачені кошти. Кияни можуть на сайті http://www.gioc.kiev.ua/files/File/307_2011.htm подивитися свіженькі тарифи (кожний район, будинок має свої) і що вони означають. Особисто я плачу за тарифом 2,97 м./кв. і виходить це 136 гривень на місяць. Тепер в мене є телефон начальника ЖРЕО і я активно буду ним користуватися у випадку невиконання ЖРЕО своїх зобов’язань. А ви знаєте за що сплачуєте ЖРЕО у вашому рідному місці?
Заходи для дітей - інвалідів
#Київ

Як інколи ми не хочемо помічати горе сторонніх нам людей… Навіть не тому що, ми черстві та жорстокі, а тому що це заважає нашому більш-менш облаштованому життю. Вигляд скаліченої людини, а тим більше дитини, нас засмучує і вибиває з рівноваги. І ми опускаємо очі, проходимо повз. Навіщо ж зайвий раз змушувати себе нервуватися, так? І кожний виправдовує себе: «А чим я можу допомогти? Я й сам не особливо добре живу… потрібно ще кофтинку двадцять п’яту купити.» Звичайно, що я навмисно перебільшую. А може й ні?
Вам важко дивитися на калік та інвалідів? Тоді уявіть, а як їм!
На жаль, країна наша майже не піклується про немічних і безпорадних. Вони виживають завдяки титанічних зусиль рідних та небайдужих. В Києві існує декілька центрів консультації, допомоги, реабілітації інвалідів (загальні та спеціалізовані). Один з таких центрів Всеукраїнський культурно-просвітницький центр "Нове життя" http://nlc.org.ua (Дніпровський, Деснянський, Харковський р-н). Центр існує вже 25 років. Він більш орієнтований на дітей, хворих на ДЦП (дитячий церебральний параліч), а також на ВІЛ-інфікованих дітей.
Розваг у дітей, хворих на ДЦП особливо немає: вони не можуть вийти на дитячий майданчик, як це роблять інші діти; не можуть піти у розважальні заклади та центри. Час від часу якісь благодійники проводять розважальні заходи для таких діток, але цих заходів так мало і вони такі фінансово обмежені. На фото ви бачите купку батьків зі своїми хворими дітками на ДЦП під час проведення конкурсу на території Дніпровського районного відділу соціального забезпечення населення (Собез). Сумна картина, але мами діток посміхаються...
Ми живемо і зациклюємося на своїх дріб’язкових проблемах та клопотах, а в цей час якась дитина бореться за своє життя. Згляньмося на тих, кому живеться набагато гірше нас.
Кладовище домашніх тварин
#Київ

Наші домашні улюбленці… Вони такі кумедні й рідні, такі пустотливі й близькі нашому серцю. За роки співіснування вони стають повноправними членами родини. І ті роки, що ми знаходимося з ними поруч, стають для нас насиченими радістю і смішними подіями.
Але настає та мить, коли вони покидають нас… сумна мить, болюча. Для багатьох це стає справжнім горем і це зрозуміло. І перед кожною людиною стає питання: що робити далі з померлим улюбленцем родини. Просто загорнути у ковдру і десь вночі закопати, щоб ніхто не побачив? Чи викинути у смітник? Серце крається від таких думок.
У Києві існує безліч компаній, які надають ритуальні послуги для тварин. Список цих послуг величезний (як і ціни). Але як це не дивно, у Києві НЕМАЄ офіційного кладовища для домашніх тварин. Хоронять будь де, будь як. Я знаю два місця стихійного захоронення домашніх тварин на лівому березі столиці: біля Русанівки (кінець вул. Плеханова) та на території лікарняного містечка Воскресенки (вул. Алішера Навої).
Фото зроблено на кладовищі вул. Алішера Навої, хоча і важко це місце назвати кладовищем, бо про нього ніхто не дбає.
Сумно дивитися було на ті могилки Мурчиків та Шариків. А ще сумніше усвідомлювати, що у нашому суспільстві не знаходиться місця для домашніх тварин, навіть померлих.
Озеро Райдужне
Літній #відпочинок

Завдяки тому, що #Київ розкинувся на берегах Дніпра та трішки біля річки Десна, відпочивати мешканцям у літні спекотні дні завжди є де. Крім названих річок, у столиці існує у купа природних і штучних озер, водойм. Один з таких озер розташований неподалік від мого місця проживання. Це озеро Райдужне (назва народна) або озеро Радунка/Райдуга. Воно розташоване на лівому березі столиці у районі «Райдужний» та «Воскресенка».
У вихідні дні, коли не має багато часу або особливого бажання кудись їхати далеченько на шашлики, а хочеться просто повалятися під сонечком пару годин, то ми родиною визбируємося на це озерце. У будні дні ми з подружками у декреті можемо піти з дітками побавитися туди. І хоча більш-менш облаштованих пляжів на озері Радунка декілька, але ми зупиняємося на ближчому, тим паче, що поруч з пляжем встановлено непоганий дитячий майданчик. А це для дітлахів дуже значущий привід вилізти з води і трішки погрітися на сонечку.
За пляжами тут в останні роки особливо не доглядають і піску давно не завозять. Кожного року санстанція забороняє купатися у воді озера, але хто їх слухає. Особливо я в цьому озері не купаюся, хоча вода відносно візуально чиста. А от мої хлопці всі плюхкаються там із задоволенням.

Feedback to administration:

 Technical page of the site:

 
- contact here with questions and suggestions as public (comments) and private (chat).